Булінг у закладах освіти: що робити, якщо почали цькувати

В першу чергу потрібно розуміти, які випадки належать до проявів булінгу. Це може бути:

- фізичний булінг (ляпаси, стусани чи завдання ударів);

- психологічний (глузування, погрози чи ігнорування);

- економічний (вимагання грошей чи пошкодження майна);

- сексуальний (принизливі погляди, жести, поширення матеріалів інтимного характеру);

- кібербулінг (приниження у соціальних мережах чи чатах).

Більш детально про те, як діяти у випадку булінгу, у записі вебінару: «Пам’ятка дій педагога в ситуації булінгу. Відповідальність за цькування та правові поради щодо захисту прав»

В умовах, коли освітній процес здебільшого відбувається дистанційно, кібербулінг є одним з найпоширеніших видів цькування. До нього можна віднести як зйомки та поширення фото- та відеоматеріалів в Інтернеті, так і домагання у повідомленнях чи поширення інтимних фото, неетичні коментарі під публікаціями, нецензурні висловлювання та наявність матеріалів фізичних або психологічних знущань, сексуального змісту. Для запобігання випадкам булінгу та вчасного реагування, заклади освіти мають частіше практикувати опитування щодо відчуття психологічного комфорту, впроваджувати чіткі правила для спілкування чи поведінки під час занять, та спонукати педагогів на позитивне управління класом. Якщо учасник освітнього процесу піддається цькуванню, порушників варто притягувати до відповідальності. Основою цього притягнення є документування фактів булінгу та збір доказів цькування. Такими документами можуть бути:

- заява чи повідомлення батьків про цькування дитини;

- інформаційне повідомлення керівника школи про виявлений булінг;

- доповідна записка класного наставника чи іншого вчителя про факт цькування;

- комісійний акт педагогічних працівників, психолога та медичного працівника закладу освіти про обставини та наслідки події;

- записи в щоденнику про неодноразовість конфліктів за участі дитини;

- запрошення батьків на бесіду до школи; - характеристика учасників процесу за місцем навчання та/або проживання;

- пояснення потерпілого, особи, яку притягують до відповідальності, свідків, батьків та вчителів.

При доказуванні фактів булінгу суд також враховує й речові докази у вигляді пошкоджених чи зіпсованих речей постраждалого, матеріали листування (в тому числі – переписки в соціальних мережах), відео-матеріали, на яких зафіксовано момент цькування та висновки експертів, якщо було завдано психологічну чи фізичну шкоду. У випадку виявлення булінгу чи підозри на його вчинення, реагування здійснюється на підставі пункту 3-1 статті 1 Закону України «Про освіту», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», Статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Національної стратегії розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі. Повідомлення закладу освіти про булінг також здійснюється відповідно до Порядку реагування на випадки булінгу (цькування). У випадку виявлення булінгу чи підозри на його вчинення, звернення до правоохоронних органів здійснюється на підставі:

- інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженою наказом МВС України від 27.04.2020 № 357, зареєстровано в Мін’юсті України 15.05.2020 p. за № 443/34726;

- протоколу про адміністративне правопорушення за виявленим випадком булінгу, що складається відповідно до вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376, зареєстровано в Мін’юсті України 01.12.2015 р. за № 1496/27941.

За вчинення цькування у закладах освіти кривдники можуть понести юридичну відповідальність у вигляді накладення адміністративних стягнень, цивільно-правову відповідальність (зокрема відшкодування моральної чи матеріальної шкоди), дисциплінарну відповідальність учасників процесу. Приховування випадку булінгу має наслідком персональну відповідальність керівника закладу освіти.