Новини

Герої не вмирають !

    Друга світова війна, найстрашніша з чотирнадцяти тисяч війн, які пережило людство за останні п’ять з половиною тисяч років. Цей чорний шлях світових цивілізацій, оплачений життями мільярдів воїнів усіх країн, усіх націй і наро-дів.

    До Дня Перемоги  над фашистськими загарбниками   потрібно було пройти кілометри шляху, спочатку відступаючи, залишаючи  ворогові  наші краї, але потім з новими силами, зібравшись, кинутися   знову у бій  і вже гнати їх   не зупиняючись.

    Скільки українських хлопців і дівчат пішли на фронт, щоб захищати свою і чужі країни.

    Ветерани… Слово, яке таїть в собі горе, сум і, водночас, радість. Саме ветеранам, яких залишилось дуже мало, ми завдячуємо сьогоднішнім життям.

    Донедавна був у нашому селі один ветеран, який народився і проживав поруч з нами. Хочу поділитись спогадами людини, яка пережила війну, пройшовши шлях від В. Мидська до Берліна.

    Іван Романович Жук   – 10. 01. 1925р.н. – листопад 2017 р., любив дітей, тому з радістю спілкувався

з нами.

Коли потрапили на фронт ?
Призвали мене в армію 1 вересня 1944р. Мені було 19 років. До того часу моїх батьків і брата вже не було, бо їх спалили німці 03. 11. 1943 р.
Чи страшно було іти на війну ?
Звичайно, що було страшно, але опинившись на фронті, страх зникає і залишається лише бажання вижити, навіть різними способами.
Яке було у Вас звання і яка була зброя?
Служив  я рядовим. Воював спочатку з кулеметом, а потім з гвинтівкою. Був на ІІІ Білоруському фронті в 27 полку в мінроті.
     Білоруський фронт існував - 24 квітня1944 — 15 серпня1945р. Битви та операції проведені фронтом :

«Багратіон» → Вітебсько-Оршанська → Мінська → Вільнюська ; 
Прибалтійська → Мемельська; 
Гумбіннен-Гольдапська; 
Східно-Прусська → Інстербурзько-Кенігсберзька → Млавсько-Ельбінгська → Растенбурзько-Хейльсберзька → Гайлігенбайлський котел → Кенігсберзька → Земландська
Командувачами були : І. Д. Черняховський, О. М. Василевський,І. Х. Баграмян

Чи правда, що Ви були у штрафному батальйоні?
Мені  важко про це говорити. – З болем в душі, але з гордістю, що вижив, - 
ділиться своїми спогадами Іван Романович. – Як прийшов на фронт, то був писарем і через чужу помилку опинився там. Так як ніхто не став з’ясовувати, хто ж був винний, пробув я там  9 місяців, замість потрібних 6 і лише через те, що був поранений в ногу, мене відправили у звичайну роту на фронт.

Які міста Ви визволяли ?
Дивізія наша проходила через Литву, першою увійшла в Прусію. Ми визволяли місто за містом. Я брав участь у визволенні таких міст: Каунас (Литва), Черняховськ (до 1946 р. - Інсенбург ) Калініградська обл., Ельбінг (Польща), Пілава (Польща), Кеннінсберг (з 1946р.-Калінінград).
Де зустріли перемогу ?
Я тоді був під Берліном, – вже з радістю розповідає Іван Романович. – До Берліна ми ішли 20 км пішки. Я стояв на варті, коли почув чергу кулеметних пострілів. Спочатку стало страшно, бо подумав, що німці атакують. Але коли дізнався, що так сповіщають про перемогу, то і я вистріляв усі свої набої. Інші солдати підпалили старий гараж, сповіщаючи інших про перемогу.
Чи відбувались ще бої ?
Ще десь місяць німці нападали , але ці напади вже не були такими страшними.
Коли Ви повернулись додому?
Повернувся у 1949 році. Весь цей час перебував у Німеччині через контузію, яку отримав.
 А як Ви лікувались на фронті ?
Витримав холод, голод, інші негаразди, пройшов до Берліна  і ні разу не захворів, – з усмішкою на вустах розповідає Іван Романович.
Які Ви маєте нагороди ?
Орден Червоної Зірки за виведення батальйону з оточення,  за визволення Кенінсберга, орден « За Перемогу» та багато інших ювілейних медалей ( всього близько 20 ).
    Розповідь Івана Романовича була зворушливою. Адже він дуже емоційно розповідав свою історію, те, що пережив. Я бачила і радість , і сум на його обличчі, а інколи і сльози  при  неприємних спогадах того часу.

   Ми будемо пам’ятати Івана Романовича і переказувати наступним поколінням його нелегку долю.

    Слава Україні! Допоки живе пам’ять про таких людей, які захищали та здатні захищати рідну землю від ворогів,

    Герої не вмирають !

День пам’яті жертв політичних репресій

Цей День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні в наслідок політичних репресій комуністичного режиму, спочатку з’явився в національному календарі країни наприкінці 90-х років і носив назву "День пам’яті жертв голодомору", відображаючи в своєму формулюванні одне з найтяжчих злочинів проти людяності тієї безжальної влади. Відзначався в четверту суботу листопада (Указ Президента України № 1310/98 від 26-го листопада 1998-го року). Потім, згідно з Указом Президента України № 1181/2000 від 31-го жовтня 2000-го року, цей пам’ятний День був перейменований і став називатися «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом від 15-го липня 2004-го року №797/2004 було встановлено назву «День памяті жертв голодоморів та політічніх репресій». Надалі, згідно Указу Президента України №431/2007 від 21-го травня 2007-го року, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності, дні пам’яті жертв голодоморів та жертв політичних репресій виділили в окремі пам’ятні дати. «День пам’яті жертв голодоморів», як і колись, відзначається в четверту суботу листопада, а «День пам’яті жертв політичних репресій» - щорічно у третю неділю травня.
Щороку в третю неділю травня по всій Україні проводяться різноманітні заходи, присвячені пам’яті про ці страшні події.
Як відомо 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.
Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.
Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15717 осіб, у 1937-му - 159537, в 1938-м 106096, в 1939-м 11744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.
У зв’язку з цим президент доручив СБУ і уряду видати книгу, оприлюднити документи і матеріали про масові політичні репресії 1937-1938 років, поширити їх на іноземних мовах за кордоном, а також розпорядився проводити в школах та інших навчальних закладах уроки на цю тему.
В 2020 році День пам’яті жертв політичних репресій припадає на 17 травня.

22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 8 і 9 травня днями пам’яті і примирення і, визнаючи, що держави-члени можуть мати свої дні перемоги, звільнення та святкування, запропонувала всім державам-членам, організаціям системи Організації Об’єднаних Націй, неурядовим організаціям і приватним особам щорічно відповідним чином відзначати один з цих днів або обидва ці дні як данину пам’яті всім жертвам другої світової війни.
Ми пишаємося тим, що народи наших країн внесли вирішальний внесок у досягнення перемоги і спасіння людства від нацистського поневолення. Віддаємо належне тій величезній ролі, яку відіграли у розгромі фашизму всі держави антигітлерівської коаліції. Багато десятків мільйонів людей віддали свої життя в ім’я досягнення Перемоги.
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто загинув на полях битв і в таборах смерті, в містах і селах. Всі ми в неоплатному боргу перед полеглими у справедливій боротьбі за свободу і гідність людини. Віддаємо данину глибокої поваги ветеранам Другої світової війни».
З кожним роком реальних свідків та учасників Другої світової війни стає все менше. Настане день, коли вони підуть від нас у вічність і дуже важливо не забувати до чого призводить війна, гординя і неповага один до одного, безглузда ідеологічна конфронтація та зрада елементарним людським цінностям.
В Україні День пам’яті та примирення встановлено згідно з Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років”. Таким чином, Україна розпочала нову традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі.
До Днів Пам'яті та Примирення було упорядковано могилу невідомого солдата, обеліск загиблим в роки війни односельчанам та обеліск спаленим в роки війни односельчанам, а також покладено до них живі квіти.
Миру усім нам! І Слава Україні!

З метою формування ціннісного ставлення особистості до природи, екологічної свідомості здобувачів освіти у загальноосвітньому закладі з 01.04.2020 по 30.04.2020 проходив екологічний місячник «Зелена весна» у формі дистанційних просвітницьких заходів. А саме, серед учнівської молоді було організовано фотофлешмоб «Краса навколо нас», літературний конкурс «Вірш на екологічну тему».
Педагогом-організатором та класними керівниками поширювалися тексти та відео на екологічну тематику через Viber , Фейсбук.
Педагогічно-учнівський колектив закладу долучився до Всеукраїнського проєкту «Озеленення України». Членами шкільного лісництва висаджено сосну звичайну на площі 1,6 га. Педагогічний колектив висадив сосну звичайну та червоного дуба на площі 2,5 га. (Посадка молодого лісу відбувалася до початку карантину).

Флешмоб "Все буде добре".
Триває карантин та дистанційне навчання, але учні нашої школи є дуже активними у онлайн роботі. Організовуючи даний флешмоб не думала, що діти так гарно його підтримають. МОЛОДЦІ!!! ❤️❤️ ❤️❤️❤️
Дякую за чудові роботи:
Корнійчук Владислав 7кл.
Кошудько Людмила 7 кл.
Ярошик Анна 7 кл.
Сидорчук Сергій 6 кл.
Ярошик Дарина 4 кл.
Ступницька Олександра 4 кл.
Середа Артем 4 кл.
Гришан Ангеліна 4 кл.
Сидорчук Богдан 4 кл.
Гришан Вікторія 3 кл.
Деркач Ірина 3 кл.
Середа Аліна 2 кл.
Ярошик Олена 2 кл.
Сидорчук Катерина 2 кл.
Сорока Ірина 2 кл.
Платонов Максим 2 кл.
Ярошик Анастасія 1 кл.

Забезпечення організації освітнього процесу, виконання освітніх програм під час тривалого призупинення освітнього процесу.

На початку весни у Великомидській ЗОШ традиційно вшановують Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. В рамках Шевченківських днів у бібліотеці діяла виставка-портрет "Шляхами Кобзаревої долі", організовано поетичний вернісаж для учнів 1-4 класів "Усі ми діти Великого Кобзаря". Класними керівниками проведено тематичні години спілкування. Школярі 5-7 класів відвідали інформаційний калейдоскоп "Дізнаймось більше про Шевченка", дівчата і хлопці 8-9 класів стали учасниками літературної гри "Хто зверху?" (перемогли дівчата), а старшокласники взяли участь у заочній подорожі "Шевченко і Рівненщина" та підготували літературно-музичну композицію "Нетлінне слово Кобзаря".

Триває акція "Озеленення України". Розуміючи необхідність виховання у підростаючого покоління шанобливого ставлення до природи, лісівники залучають учнівську молодь до створення та відновлення лісових насаджень.
Учні нашої школи сьогодні висадили саджанці сосни звичайної на площі 0,8 га. Школярі доклали максимум зусиль до посадки лісу. Вони віднеслися до цієї клопіткої роботи відповідально, старалися, щоб їхні дерева були правильно посаджені та гарно прижилися.

24,25 та 26 лютого у Великомидській школі проходив фестиваль благодійних ярмарків ініційований волонтерським центром "Воля". У ярмарках взяли учні 1 - 11 класів. Діти продавали виготовлені власноруч або з допомогою рідних різні смаколики. Разом зібрали 3001,50 грн. Дякуємо учням, батькам та вчителям, які долучилися до доброї справи.

Учениці Великомидської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів: Кашицька Кароліна, Булачок Маргарита та Шевчук Надія 26 лютого 2020 року гідно представляли освітній заклад на районному конкурсі читців-декламаторів "Живи, Кобзарю, в пам'яті людській " з літературно-музичною композицією "Нетлінне слово Кобзаря".

З 24 по 26 лютого 2020 року у Великомидській школі проходить фестиваль благодійних ярмарків на підтримку воїнів АТО.
24.02.2020 - 1-4 класи;
25.02.2020 - 5-7 класи:
26.02.2020 - 8-11 класи.
Зібрані кошти будуть передані волонтерському центру "Воля".

20 лютого на базі Великомидської ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулися зональні змагання з баскетболу. Маємо такі резутьтати: серед хлопців Великомидська ЗОШ І-ІІІ ступенів - 1 місце, Маломидська ЗОШ - 2 місце, Гутянська ЗОШ - 3 місце, Малостидинська ЗОШ - 4 місце, Яполотьська ЗОШ - 5 місце; серед дівчат Маломидська ЗОШ І-ІІІ ступенів - 1 місце, Великомидська ЗОШ - 2 місце, Гутянська ЗОШ - 3 місце, Малостидинська ЗОШ - 4 місце, Яполотьська ЗОШ - 5 місце

Сьогодні, 21 лютого, Україна і світ відзначають День рідної мови. Це свято для кожної країни має особливе значення та покликане сприяти підтримці мови, як показника культурної приналежності кожної людини. Дуже приємно, що учні нашої школи сьогодні прийшли у вишиванках, щоб показати, що рідна мова для них важлива. Вчителями української мови Ярошиком В.О. та Дуць В.І. були проведені цікаві інформування і брейн - ринг "Вчіться складно говорити рідною мовою".

20 лютого 2020 року вшанування Героїв Небесної сотні, - українців, які загинули у Києві на
Майдані. Гинули за честь, за волю, за право бути народом.
20 лютого 2014 року силовиками було здійснено масовий розстріл протестувальників з автоматичної зброї і снайперських гвинтівок. За три дні загинуло близько сотні протестувальників. Кожен з них заплатив за свої переконання надто високу ціну - власне життя. Дуже хочеться, щоб пам'ять всіх невинно убитих, згуртувала нас, живих. Дала нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

17 лютого 2020 року в рамках місячника правових знань відбулася зустріч учнів
1-4, 5-7,8-11 класів із працівниками відділу зв'язків з громадськістю управління Рівненської патрульної поліції Бояківською Іванною, старшим інспектором Ятчук Тетяною та інспектором Сенчук Яною.